Діаспора

22 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПЕРЕПОХОВАННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Дай же, Боже, коли-небудь,
Хоч на старість, стати
На тих горах окрадених
У маленькій хаті.
Хоча серце замучене,
Поточене горем,
Принести і положити
На Дніпрових горах.
(Тарас Шевченко. "Сон")

Пророчий дар Шевченка виявився і в тому, що він замалював місце свого вічного спочинку ще влітку 1859 р., коли плив на лівий берег Дніпра до Михайла Максимовича. На його малюнку "Коло Канева" видно Чернечу гору. Цій землі 22 травня 1861 р. і було віддано Кобзаря на вічний спочинок...
Вперше в історії української громади в Болгарії з’явилася нагода виявити пошану до Генія українського народу, поклавши квіти до щойно встановленого пам’ятника Великому Кобзарю в Софії. Його автор  – відомий український художник Ігор Гречаник.
Iгор Гречаник народився в Києві 10 серпня 1960 р., де і зараз живе й працює. В 1978 р. закінчив Республіканську художню школу, а в 1984 - Державний художній інститут в Києві, факультет скульптури. В 1985 р. став членом Національної спілки художників України. Брав участь в національних та міжнародних виставках. Член міжнародної спiлки Art of Imagination, Лондон.
В Софії художник створив образ молодого Шевченка, який тримає в руках "Кобзаря", а над ним шумить верба. Такими ж молодими були й перші перекладачі поезії Шевченка в Болгарії Райко Жинзіфов і Любен Каравелов, які з юначим запалом занурилися в поезію Кобзаря, залишивши в ній назавжди свої серця. В 2008 р. виповнилося 145 років з опублікування збірки Райко Жинзіфова з першими перекладами болгарською мовою поезії Шевченка, де автор розмістив дані про самого поета, взяті з лютневого випуску журналу "Народное чтение" (1860).
Тут варто пригадати ще один факт – йдеться про студента університету Святого Володимира, який у травні 1861 р., у Києві, виступив з палкою промовою над труною Кобзаря. То був Михайло Драгоманов, який останні роки свого життя прожив у Софії, викладаючи загальну історію у Софійському університеті.
Віриться, що пам’ятник Шевченку буде дорогим не тільки для української громади в Болгарії, але й для болгарської громадськості, бо так багато літературних та наукових доріг ведуть до Кобзаря.
Антоніна Якімова